– Ještě trochu toho ryzlinku, Klárko? Ty jsi přece Klára, ne? Tenhle je přímo z Rakouska, dovezený, ne
Сусід на ім’я Роман переїхав на нашу вулицю в Полтаві два роки тому — кремезний дядько років сорока п’яти
Det begynte med osten. Thomas rakte tallerkenen over hele langbordet, forbi fire personer og et serveringsfat
Роман саме підливав Аліні біле вино — не в келих, а спочатку трохи собі в долоню, вдаючи, що не розрахував.
Sanna istui sängyn reunalla, selkä suorana kuin syytetyn penkillä. Hänen edessään Jani käveli edestakaisin
Sigrid holdt seg fast i kjøkkenbenken og så på Elias som sto midt i stuen med armene i kors, lyset fra
Eliška nechala klíče v zámku o dvě vteřiny déle, než bylo nutné. Z chodby do bytu v Brně na Žabovřeskách
Aznap este is a szokásos volt. A konyhaasztalon egy félbehagyott zsíros deszka, mellette három szem koktélparadicsom.
Богдану сорок семь, и он давно привык, что по утрам первым делом нужно не кофе варить, а разминать шею.
Rūta sėdėjo ant virtuvės palangės, sukdama tarp pirštų kavos puodelį. Už lango ankstyvos spalio saulės