Я не злодей. Так мне всегда хочется начать, когда речь заходит о Марине Остаповне — потому что в её версии
Я Виктор Гнатюк, механик, тридцать девять лет, живу в Полтаве на Шевченко, через два квартала от мастерской
Olen Sirkka-Liisa, 75-vuotias, ja asun Joensuussa, kerrostalossa jonka parvekkeelta näkee Pielisjoelle.
Nazywam się Zofia, mam siedemdziesiąt cztery lata i mieszkam w Radomiu, na trzecim piętrze bloku przy
Мене звати Ярослава, мені сімдесят п'ять, живу у Чернігові, у квартирі на другому поверсі, де вікна
Jmenuji se Jarmila Vlčková, je mi sedmdesát tři a bydlím v Táboře, v panelovém baráku nad samoobsluhou
Меня зовут Василина, мне семьдесят три, живу в Черновцах, на Руской, в доме с деревянными рамами, которые
Růženě Bartošové bylo jednaosmdesát let a pod postelí v pokoji pro hosty v Teplicích, kde ji před třemi
Розалія Бондаренко мала вісімдесят один рік і коробку з-під взуття під ліжком у гостьовій кімнаті на
– Powiedz mi tylko, czemu musiałaś zaprosić akurat ją. I jeszcze przywiozła te słoiki, ogórki, kompoty