Tizenegy óra harminckor jártam le a gyár udvarára. A tűző nap már akkor is égette a betont, a kezem tele
Я проработала в ателье у Валентины Тарасовны без малого шесть лет. Сначала ученицей — подай, принеси
Взуття я скинула ще в коридорі — мокре, липне до підошви, надворі дощ періщить третій день.
Pino tyhjiä muovilaatikoita kaatui varastossa juuri sillä hetkellä, kun kuulin sen hiljaisen naksahduksen.
Darius visada mėgo garsiai skambančius žodžius. Jis buvo tas vyras, kuris restorane garsiausiai kviečia
Андрій Гайдук увійшов до помешкання на вулиці Котляревського рівно о пів на сьому. За вікнами мрячило
Коли Роман підняв келих із густим вишневим соком, я нарешті перестала боятися. У переповненій залі ресторану
Kello oli 17.02, kun Juhani Niemi avasi ulko-oven. Lokakuun koleus vyöryi eteiseen hänen mukanaan — ja
Лаврін був котом із характером, м’яко кажучи. Уявіть собі цей портрет: кругла, наче місяць-повня, морда
Aušra rado voką trečiadienio vakarą. Tomas paprastai nieko netvarkė, ir šįkart ant prieškambario spintelės