Pappi luki kiitoksia. Ensin minun — ”Kiitokset rakkaalle miehelleni, jonka vuosipäivä tänään on.
Замок клацнув, і двері лишилися за спиною. Андрій стояв на сходовому майданчику, притискаючи до грудей
Ovikello soi kahdesti, ennen kuin Jari Maltilainen vaivautui nousemaan keittiönpöydästä. Hän oli väsynyt.
Einar telte dem for tredje gang den kvelden, mynt for mynt, mens regnet pisket mot soveromsvinduet.
Я досі пам’ятаю той день у пологовому будинку в Івано-Франківську, коли медсестра вперше піднесла мені
En voinut katsoa ystävääni. Tuijotin vain vastasyntynyttä tyttöä, joka makasi Santerin käsivarsilla.
Jeg så den før hun rakk å dekke den til med håret. En perfekt liten halvmåne, like bak venstre øre.
Tammikuussa pakkasta oli kaksikymmentäkolme astetta, kun näin sen ensimmäisen kerran. Ohut, likainen
Того лютневого ранку я вийшла на веранду з відерцем золи — і завмерла. У старому кріслі-гойдалці, яке
У квітні, коли земля на полтавських городах уже дихає теплом, а з Псла тягне вологою, я стояла посеред