45 лет. 30 сентября 1980 года — под таким числом стоит подпись Ярослава Гнатюка в комсомольском билете
— Isä osti minulle mönkijän kun olin kaksitoista, ja äiti kuoli samana kesänä Nimeni on Aleksi
Jmenuju se Radek Beneš, je mi třicet čtyři a s Klárou jsme spolu sedm let. Vím, jak to celé vypadalo
Jestem konduktorką na linii 6 we Wrocławiu, robię to już jedenaście lat, i myślałam, że nic mnie w tym
Черкаси, кабінет на Хрещатицькій, і чоловік, що не вміє просити Мене звати Тарас Кобрин, і в ту ніч я
**О другій годині дня, коли тріснув її годинник** Я фотографую вже десять років, але такого не бачила
Rovaniemellä lokakuun aamu haisee kylmältä savulta ja jäätyneeltä sepeliltä. Torikahvilan omistaja Irja
Свекруха дала мені двадцять чотири години на збори, бо в моїй квартирі мала народитися дитина її онука.
Renata odłożyła długopis na blat i jeszcze raz przeliczyła słupek cyfr w zeszycie w kratkę.
Микола Гнатович засунув руки в кишені старого пальта і ще раз перечитав чернетку листа, перш ніж запечатати