UA

— Забирайте своїх обірванців геть! — гримнув пан Валерій, гидливо кривлячись і загортаючи поли кожуха.

Оксана витерла руки об кухонний рушник і глянула на годинник. П’ята. Гості мали під’їхати о шостій, але

За вісімнадцять кілометрів від Ніжина, на околиці села, де за хатою починаються луки до Десни, пахло

Я заїхав на заправку «ОККО» під Полтавою, коли телефон Олега завібрував у підстаканнику. Він саме вийшов

— Звільняй велику кімнату, ми сюди переїжджаємо! Ярина з гуркотом кинула здоровенну дорожню валізу просто

Оксана вимкнула воду і стояла, слухаючи, як у трубах затихає гул. На кухні Віталій відсунув стілець —

Я працюю таксистом у Львові одинадцять років. Колесо крутиться, місто тече повз вікно — за цей час бачив усяке.

Я скинула. Пальці так стиснули телефон, що з-під чохла виступили білі плями на кісточках. Медсестра визирнула

Він підняв келих за свою молоду помічницю саме тоді, коли я вже тримала в сумочці висновок із приватної

Я зірвала оранжевий папірець із хвіртки ще до того, як заглух мотор мого старого «Форда». Літери розпливалися