– Élj a saját pénzedből, te szerencsétlen, és az enyémhez ne nyúlj! – üvöltötte a férj. Öt perccel később
– Gyvenk iš savo pinigų, varguole, ir prie mano net nelįsk! – suriko vyras. Tačiau po penkių minučių
— Я устала и хочу спать, — прошептала жена, даже не подозревая, зачем муж в день годовщины их свадьбы
— Я втомилася і хочу спати, — прошепотіла дружина, навіть не здогадуючись, навіщо чоловік у день річниці
– Fáradt vagyok, csak aludni szeretnék – suttogta a feleség, mit sem sejtve arról, miért küldte a férje
– Aš pavargau ir noriu miego, – sušnibždėjo žmona, net nenutuokdama, kodėl vyras jų vestuvių metinių
— Переезжай ко мне. Будешь ухаживать за моей мамой, а твою квартиру мы сдадим, — предложил жених.
— Переїжджай до мене. Будеш доглядати мою маму, а твою квартиру ми здаватимемо, — запропонував наречений.
– Költözz hozzám. Te majd gondoskodsz az anyámról, a lakásodat pedig kiadjuk – jelentette ki a vőlegényem.
– Persikelk pas mane. Prižiūrėsi mano mamą, o tavo butą išnuomosime, – pareiškė sužadėtinis.