Autor: Victoria Novak

A nővérem kislányát a saját gyermekemként neveltem fel. Még ma is emlékszem arra a napra, amikor először

Auginau savo sesers dukrą kaip gimtą vaiką. Kai ją pirmą kartą pamačiau, ji stovėjo prie durų su mažu

ДВА МЕСЯЦА КАЖДЫЙ ВЕЧЕР СТАРИК ИЗ ДОМА НАПРОТИВ ВЫНОСИЛ СВОЮ УМИРАЮЩУЮ СОБАКУ НА ВЕРАНДУ. И ВСЯ УЛИЦА

ПРОТЯГОМ ДВОХ МІСЯЦІВ ЩОВЕЧОРА СТАРИЙ ЧОЛОВІК ІЗ БУДИНКУ НАВПРОТИ ВИНОСИВ СВОГО ВМИРАЮЧОГО СОБАКУ НА ВЕРАНДУ.

KÉT HÓNAPON ÁT MINDEN ESTE EGY IDŐS FÉRFI A SZEMBEN LÉVŐ HÁZBÓL KIHOZTA A HALDOKLÓ KUTYÁJÁT A VERANDÁRA.

KIEKVIENĄ VAKARĄ DU MĖNESIUS SENAS VYRAS IŠ NAMO PRIEŠAIS IŠNEŠDAVO SAVO MIRŠTANTĮ ŠUNĮ Į VERANDĄ.

ТРИДЦАТЬ ПЯТЬ ЛЕТ МОЙ МУЖ ПОВТОРЯЛ МНЕ, ЧТО БЕЗ НЕГО Я НИКТО. А Я МОЛЧАЛА, РАСТИЛА ДЕТЕЙ, ВЕЛА ХОЗЯЙСТВО

ТРИДЦЯТЬ П’ЯТЬ РОКІВ МІЙ ЧОЛОВІК ПОВТОРЮВАВ МЕНІ, ЩО БЕЗ НЬОГО Я НІХТО. А Я МОВЧАЛА, ВИРОЩУВАЛА ДІТЕЙ

HARMINCÖT ÉVEN ÁT A FÉRJEM FOLYTON AZT MONDOGATTA, HOGY NÉLKÜLE SEMMIT SEM ÉREK. ÉN PEDIG HALLGATTAM

TRISDEŠIMT PENKERIUS METUS MANO VYRAS KARTOJO, KAD BE JO AŠ ESU NIEKAS. O AŠ TYLĖJAU, AUGINAU VAIKUS