Про те, що Христофор приїде, все наше село давно вже знало. Κορίτσια готувалися, прикраси купували, коси плели. А Марія сирота, навіщо їй ті всі дівочі витівки? Вона завжди була такою, як є. Саме за цю простоту Христофор і закохався в неї з першого погляду.
Заздрили Марії всі дівчата такого хлопця відхопила! Щойно Христофор уперше з’явився у нашому селі, всі замріяно дивилися на нього. Високий, плечистий, красивий, ще й афінянин, освічений. Десь у Мілані навчався, а батьки заможні підприємці.
А дідо його, Георгіос, колись старостою був, усіх дітей до великого розуму довів. Тепер онуків чекає, хвалиться, внуками пишається.
Ось і приїзд Христофора не був несподіванкою громада чекала. Дівчата сукні купували, зачіски вдосконалювали, а Марія сиротою була хіба їй до прикрас та підфарбованих губ? Природна, як є. Тому і причарувала вона його одразу.
Скільки інші не намагалися звернути його увагу марно. Відпустка закінчилася та Христофор узяв Марію до Афін. Дід Георгіос слова йому напутні дав: «Марія в житті натерпілася, ти ображати її не смій». Христофор клявся.
У мегаполісі життя зовсім інше: шум, метушня. Марія сподівалася, що увага Христофора не згасне. Спершу весільні турботи, ніжність. А після весільної поїздки все змінилося неначе Христофор став соромитися молодої дружини. Свекруха, Афродіта, крізь зуби розмовляла, дивилася згори: мовляв, не одного поля ягода з її сином.
І суп вона варила «не так», і сорочки прала «неправильно», і підлогу мила не по-грецьки. Марія терпіла куди дінешся, мешкаючи у свекрухи? Влаштуватися на роботу не вдалося, Христофор і не дозволяв:
Τι λεφτά θα φέρεις με цією освітою? Сиди вже вдома.
Марія і сиділа. Коли вона завагітніла, Христофор був у захваті: нарешті все мало налагодитися. Афродіта перестала чіплятися, навіть сварилася на сина, щоби дружину не ображав. Але нещастя трапилося Марія втратила дитину, і стало ще важче.
Ούτε μυαλό, ούτε υγεία, μόνο гарненьке личко в неї, зітхала Афродіта нібито зі співчуттям, а Христофор лише напружувався та іронічно посміхався, наче й не про власну дружину йшлося.
Коли Марія завагітніла вдруге, Христофора вже це не тішило. Ні тепла, ні турботи, лиш дратування, що «фігура стала не така». Афродіта сварила сина, що толку не було: любов випарувалася, подружжя спали в різних кімнатах, Христофор все далі йшов у роботу і повертався, коли Марія спала.
Марія ночами плакала у подушку, але куди їй подітися? Батьків немає, дитині вона такої долі не хотіла, сімю старалася зберегти, образи приховувала.
До пологового будинку Марію не було кому везти Христофор уже тиждень не зявлявся вдома. Вона викликала швидку сама. Коли народила, не подзвонила чоловікові. Навіть не знала, куди повертатися. Біля подвіря чекала машина з різнокольоровими повітряними кульками. Марія зраділа: може, Христофор Але біля машини стояли лише Афродіта та дід Георгіос з квітами.
Ευχαριστώ, εγγονή μου, за подарунок! Немає кращої правнучки у світі, сміявся Георгіос. Афродіта стримано, але з любов’ю дивилася на дівчинку, все крутиться біля неї.
Вдома стіл був накритий, пиріг, який так любила Марія, Афродіта сама спекла.
Ніколи не думала, що мій син отакою людиною виросте, не витримала Афродіта. Завис на чужих жінках, а свою й дитину покинув. Але нічого, ми й без нього проживемо. Я його скоро з квартири випишу, нам тут тісно. Він же ще приведе когось.
Як назвемо її? запитав Георгіос, можливо, Іріні, на честь твоєї матері?
Марія заплакала давно вже не дозволяла собі сліз. А Афродіта, гладячи її по голові, сказала:
Μην ανησυχείς, щастя ще прийде. Глянь, як тобі личить материнство. А він не розгледів свого щастя.
Я повернуся у село нам там простіше буде.
Σωστά, підтримав дід. Разом онучку виростимо.
***
Минуло два роки Марія повернулася до рідного села. Там їй сватався Андреас хлопець простий, добрий, сільський. Колись, ще до зустрічі з Христофором, Марія й не дивилася б у його бік. Але тепер її вимоги змінилися: шукає не багатства, а доброти та надійного плеча.
Виходь заміж, більше такого чоловіка не знайдеш. Він хороший, ти його з дитинства знаєш. А якщо Христофор повернеться?
Марія не дала договорити:
Не повернеться. Я його більше не люблю.
Ορίστε, зрадів дід Георгіос, будемо весілля готувати.
***
На весілля приїхала Афродіта.
Όπως φέρεσαι στη Μαρία, бурчала вона Андреасу. Сьогодні Марія з роботи сама додому йшла, вдома порядок не ідеальний, колготки в Іріні не випрасувані
Αλλά ποια είστε εσείς; не витримав Андреас.
Я свекруха.
Колишня, з легким докором мовив Андреас.
Годі вам, засміялася Марія, у гречанки свекруха колишньої не буває.
Я хвилююся, ніяковіла Афродіта, що не дозволите бачити онуку.
Приїжджайте, коли хочете, сказав Андреас, тільки свою сімю ми самі будуватимемо.
Марія з гордістю глянула на Андреаса: цей ніколи не дозволить їй у образі залишитися. І усміхнулася, бо втретє зявилася надія на справжнє, спокійне щастя в грецькому домі.
